Молитва над Бюджетом: Де Зустрічаються Фінанси та Віра
Соломон закликає:
«Шануй Господа із маєтку свого, і з початків усіх прибутків твоїх, і наповняться клуні твої до надміру, і чавила твої будуть переливатися новим вином» (Притчі 3:9,10).
Усе, що нам дається — дається Господом, і шанувати Його потрібно не за залишковим принципом «На тобі, Боже, що мені негоже», а відділяти найкраще — первородне, від лою.
Скільки ж слід відділяти на славу Господа? Та скільки завгодно! «Кожен нехай дає за велінням серця, не з жалем чи з примусу, бо Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Коринтянам 9:7). Не лежить серце — не відділяйте зовсім! Господь не збідніє. Не Його ви обділяєте, а себе.
Взірець Старого Завіту та слова Христа
У Старому Завіті величина приношення нормувалася десятиною, десятою частиною від доходів:
«Принесіть усі десятини до комори, щоб у Моєму домі була їжа, і випробуйте Мене в цьому, — каже Господь Саваот: чи не відкрию Я для вас отворів небесних і чи не виллю на вас благословення до надміру?» (Малахії 3:10).
І це цілком може слугувати взірцем для нас. Тим більше, що Сам Ісус казав, що ретельне відділення десятини — справа належна, якщо при цьому не забувається головне: справедливість, милосердя та вірність (Від Матвія 23:23).
Закон чи благодать?
Нерідко можна почути: але ж ми тепер — не під законом, а під благодаттю! І з цим важко не погодитися. Бог дарує нам багатство Своєї благодаті в надмірі (Ефесянам 1:7,8), і ми вільні шанувати Бога від усієї душі, а не з примусу. Апостол Павло із вдячним захопленням пише про те, яку благодать Бог виявив до церков у Македонії:
«Серед суворих випробувань у них надмір радості, і в жахливій бідності — надмір щедрості. Я свідок того, що вони добровільно жертвували все, що тільки могли, і навіть понад те» (2 Коринтянам 8:1-3).
Але на ділі, на жаль, виявляється, що до цього аргументу найчастіше вдаються не тому, що хочуть віддавати більше, а тому, що менше. Хоча в такому разі краще не віддавати зовсім, ніж віддавати із жалем.
Коли віддавати та як готуватися?
Щодо того, коли віддавати, апостол, організовуючи збір коштів для християн Єрусалима, закликає:
«У перший день тижня нехай кожен із вас відкладає зі свого заробітку» (1 Коринтянам 16:2).
Така періодичність визначалася тим, що більшість працівників отримувала оплату в ті часи поденно. Тож якщо вам платня виплачується, скажімо, раз на місяць, то й відділяти треба тоді ж. Принциповим є «перший день тижня», неділя. Бо приношення фінансами — одна з форм нашого поклоніння Господу. До того ж така, що потребує підготовки.
На відміну від допомоги нужденним, яка завжди є реакцією на потребу, служіння фінансами не повинно бути спонтанним.
-
Кошти, що віддаються, мають відділятися з молитвою.
-
Це має бути спільне рішення подружжя.
-
Сума має бути пропорційною доходу, «залежно від заробленого» (1 Коринтянам 16:2).
І якщо ви цього не зробили завчасно, не варто нишпорити по кишенях у пошуках дріб'язку під час збору. Краще утримайтеся до наступного разу, коли будете готові. Поклоніння, зокрема й фінансами, не повинно перетворюватися на формальну обрядовість.
