Люблю тепло. Може тому, що старію. А може, тому, що трохи знаю, що таке мерзнути.
Підлітками залишилися ми, троє пацанів, на кілька днів самі вдома. А вугілля закінчилося. У сараї по кутках зібрали вугільний пил, а він не горить. Добре, швидко проблема вирішилася – саночками від родичів привезли куточки, натопили грубку, зігрілися.
В армії жили у залізничному вагоні. Біля буржуйки розташувалися "блатні" старослужбовці, мені дісталося місце біля входу. Спав у бушлаті. Вранці до рукомийника, обличчя сполоснути - а вода замерзла. Цілий день думки про одне – знайти теплу ничку, зігрітися.
Закінчилося якось вугілля й у нашій родині. Повертався додому ввечері, знав, що лишився тільки вугільний штиб. А мороз міцнів. А діти малі. На межі розпачу ситуація. Бог ангела свого послав – Світлану Олексіївну, сусідку. Притягла мішок добірного антрациту. Приходжу додому – а діти у футболочках по хаті бігають. За труну життя не забуду добро Світлани Олексіївни.
Найприємніші спогади будь-якої людини пов'язані з теплом. Печка, де співає чайник. Камін, до якого простягаєш змерзлі ноги. Гаряча батарея, яку обіймаєш із вулиці.
Продовжуємо їздити підвалами. Тут у людей тепло – велика розкіш. Холодний, як життя фону. Нормально зігрітися не виходить ні вдень, ні вночі. Уся активність пов'язана із теплом. Притягнути якусь дровину, попиляти - порубати. Змастити димар. Зробити апгрейд печурці. І все це перебіжками між прильотами.
Намагаємося допомогти людям зігрітися. Буржуйки, ковдри, спальники, термобілизна. Доставляємо те, що отримуємо від інших. Так приємно, коли люди діляться найкращим. Коли буржуйка - витвір кованого мистецтва. Коли ковдра - не обссана ганчірка (вибачте), а добротна, що реально зігріває. Коли курточка – ще носити та носити. Коли взуття - не гламурне, для дефіле по офісу, а просте, але практичне. Коли штани – не з протертим дном, а з мінімальним пробігом.
Ось що хочу сказати цим лонгрідом – тепло ще кілька місяців буде основною потребою. Зігрійте один одного. Пам'ятайте про мешканців підвалів. Приміряйте їх шкуру.
Всім агентам тепла – велике спасибі. Вам у раю готується найтепліше місце. Втім, ворогам, які намагаються занапастити українців холодом, теж готується місце. Найгаряче, у пеклі.

Андрій Малов