Служіння серед нечуючих та слабочуючих людей
Але як покличуть Того, в кого не увірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? як почують без проповідника?
Послання до Римлян 10:14
Як стверджують історичні джерела, саме Сократу належить відомий вислів: "Заговори, щоб я тебе побачив". Здатність чути, говорити, висловлювати свої думки та почуття - це дар Божий. Можливість спілкуватися з собі подібними - життєва необхідність. І зазвичай, якщо виникають якісь бар'єри, люди намагаються їх усунути якомога швидше, щоб можна було продовжити взаємодію.
Так, місіонери коли їдуть в іншу країну користуються послугами перекладача, а в подальшому самостійно вивчають місцеву мову, щоб можна було безперешкодно благовістити.
У нашому суспільстві є особлива категорія людей, свого роду люди-невидимки. Ми їздимо з ними в маршрутках, стоїмо в чергах, переходимо дорогу, але помічаємо їх тільки тоді коли вони починають "розмовляти" за допомогою жестів і активної міміки. Ці люди живуть у своєму світі тиші, особливому та складному. Вони потребують уваги, побутової допомоги, соціального спілкування, та перш за все Бога. І для того, щоб донести їм Добру Новину, потрібна людина, що говорить на їхній мові.
Як починалося служіння сурдоперекладу в Білій Церкві
Служіння з нечуючими та слабочуючими людьми в Білій Церкві почалося приблизно в 1996 році. Тоді одну з місцевих баптистських церков почав відвідувати нечуючий чоловік. Спочатку він їздив до Києва на служіння, а потім Київська церква на Щекавицькій вирішила щонеділі посилати сурдоперекладача для цього чоловіка, який згодом став членом церкви. Тоді ж стало питання про людину з помісної церкви, яка би навчився сурдоперекладу та несла це служіння. Бог спонукав серце однієї молодої дівчини і вона почала їздити до Києва на навчання. Так, через півроку в Білій Церкві з'явився перший християнський сурдоперекладач, який заговорив з нечуючими людьми про Бога на їхній мові.
Бог благословив це служіння. До церкви почали приходити й інші нечуючі люди. Згодом знайшлися сестри, які хотіли навчитися сурдоперекладу та служити цим в церкві людям з порушеннями слуху.
"Це служіння починалося на чистому ентузіазмі. Мені було 14 років, коли я почала їздити в Київ і навчатися сурдоперекладу. Не було ні посвяти, ні спеціального рішення церкви, а просто сильне бажання вивчити мову жестів і цим служити.Тоді не було маршруток, доводилося добиратися на електричках. Їхала рано вранці, поверталася ввечері. Це було непросто. Але я бачила, що це потрібно. Як це почалося? Нечуюча людина шукала Бога. А все, що сталося далі - це робота Божа. А взагалі, служіння сурдоперекладу - це особливе служіння, цьому потрібно присвятити життя ", - ділиться спогадами Неля Сідлінська (Доліненко), перший християнський сурдоперекладач в Білій Церкві.
Читайте також: Свідоцтво про навернення до Бога нечуючих
Як здійснюється служіння сурдоперекладу?
Церкву "Благодать" відвідує більше 20 осіб з порушеннями слуху. Крім недільних богослужінь проводяться також спілкування з вивчення Біблії.
Служіння з нечуючими і слабочуючими людьми має свою специфіку. Проблеми з якими стикаються нечуючі:
- Нестача перекладачів
- Нерозуміння людей з повноцінним слухом по відношенню до нечуючих та слабочуючих
- Недоліки висвітлення інформації
Мета служіння:
- Спілкування з нечуючими людьми.
- Допомога в отриманні інформації і докладне її розуміння.
- Спільне вивчення Біблії.
- Допомога в духовному розвитку.
Незважаючи на порушення слуху, нечуючі та слабочуючі люди дуже відкриті та доброзичливі в спілкуванні. Християни з порушеннями слуху благовістять за принципом "йди до своїх та розкажи їм, що Господь учинив тобі,". Вони знайомляться з такими ж людьми, розповідають їм про Христа та запрошують до церкви.
Сьогодні, враховуючи карантинні обмеження, в церкви Благодать щонеділі проводяться онлайн трансляції богослужінь з сурдоперекладом.
Щовівторка та щочетверга о 18:00 нечуючі та слабочуючі люди збираються для спілкування та вивчення Біблії в Церкві "Благодать" за адресою: м.Біла Церква, вул. Таращанська, 152.
Будемо раді Вас бачити!