Друзі, в мене складне завдання. Маю подякувати всіх, хто був причетним до допомоги людям на війні у році, що минає. Але дуже боюсь когось упустити. Якщо таке станеться - вибачте, будь ласка! Нагадайте мені, що я вас оминув увагою!
Намагаюсь згадати всі події 2022-го. Він був мирним меньше двух місяців. Далі - все пов'язане з війною. Ступор був лише пару днів. Почали діяти. Бог вів по-особливому. Багато людей пройшло через наш дім. Татьяна Малова, ціную дуже твою турботу про людей в той час і завжди.
Потім - Сумщина. Частково окупована, налякана, містами зруйнована, голодна. Із Борис Очеретяний таскали туди продукти харчування. Колядували, де тільки прийдеться - від Чернівців до Черкас. Кружляли всілякими обхідними шляхами, але завозили все необхідне в Недригайлів, Глухів, Конотоп, Тростянець, Шостку і багато ще куди. Це все відбувалось завдяки мужньому Евгений Скуматов і його команді. Десь ближче до Великодня Сумщина почала оживати. Вирішили, що наша участь тут вже необов'язкова.
Всім янголам тепла
Далі був Донбас. Всі чекали, що він ось-ось буде захоплений росіянами. Мало хто навесні їхав туди із допомогою. Ми були одними із перших. С травня почались поїздки на Сіверськ. Скажу відверто - після першої поїздки я вирішив для себе, що більше не поїду туди. Була велика команда, здавалось, що є кому там працювати. Але вже незабаром з'ясувалось, що постійних відвідувачів Сіверська небагато. Так розпочалась наша сіверська епопея із Сергей Северин. Тисячи батонів хліба, десятки тон води, продукти, одяг, бензин, ліхтарики, батарейки і багато ще чого. Десятки евакуйованих людей. На Сіверську не зупинились, працювали і по селах навкруги. Для людей у Дружківці підготували будинки для тимчасового та постійного перебування. В режимі транзиту через них пройшло десятки людей, зараз зимують п'ятеро жінок.
Ближче до холодів головним завданням стало тепло та запаси на зиму. Десятки буржуйок, різних обігрівачів, тони картоплі. Також генератори. Теплий одяг, взуття. Дрова та вугілля для будинків - гуртожитків та для нуждених мешканців Дружківки.
Бахмут був більше транзитним для нас, по дорозі на Сіверськ ділились із місцевими хлібом та всім, що в нас було. Але останнім часом було в нас декілька спеціальних рейдів саме в Бахмут, не тільки по околицях, а і в самий епіцентр війни - Забахмутку. Звідти і вивозили людей.
Були в нас ще експедиції на Ізюм, Лиман та села навкруги. Працювали трохи по Авдіївському напрямку (Очеретине).
Зроблено багато. Але який є результат, чого досягли? Ми не вирішили глобальних питань. Але таке завдання перед нами і не стояло. Ми реагували на потреби людей тут і зараз. Здається, із цим ми впорались. Намагались підтримати людей добрим словом, молитвою. Не завжди все виходило. Бувало, що люди дратували нас, ми виходили із себе. Хай Бог простить нас.
Друзі, ми пройшли цей рік разом. Ви були неймовірним прикладом людянності, підтримки, жертовності, віри не на словах, а на ділі. Такого досвіду співпраці я ще не мав у своєму житті. Дякую вам, добрі люди. Я багато чому вчився у вас.
Хочу ще сказати, що допомога постраждалим від війни об'єднала не тільки українців. Із нами були поляки, шведи, німці, французи, румуни, люди із Нідерландів, Америки, Канади, Гонконгу. Знайомі та незнайомі. Але вони показали себе, як справжні друзі. Як ті, хто розділив нашу біду.
Благословінь всім вам, друзі, у новому році. Хотів би сказати, що ваша участь вже не буде потрібна. Але не можу цього сказати. Навіть якщо закінчиться війна, так багато буде потрібно відновлювати. Попереду ще багато важкої праці. Боже, допоможи всім нам.
Фото - одні із моїх улюблених. На них - не тільки "гуманітарна допомога населенню", а ще і стосунки. Це головне у нашій справі, як на мене.
